Його самого звинувачували у шахрайстві або правда про бізнесмена Ільницького, який на депутата «наїхав»
16.12, 14:28

 Кілька днів тому на інформаційному ресурсі «Прес-центр», який пов’язують з депутатом Рівненської облради від ВО «Свобода» Володимиром Валявкою, з’явився матеріал під заголовком «Гроші з повітря, або Де депутат Рівненської облради Кириллов мільйон на вибори взяв». До слова, цей матеріал було опубліковано через кілька годин після того, як в Мережі з’явилося скандальне відео, що в підсумку може вплинути на позбавлення влади керівництва Рівненської обласної ради, в тому числі й заступника голови облради «свободівця» Олексія Бучинського.

Про деталі цього скандалу читайте в матеріалі «Драганчук називає Муляренка шефом і ділиться з ним «долею» прямо на сесії облради (ВІДЕО)»

В інтерв’ю чоловік, якого звати Олександр Ільницький, переконував кореспондента видання, що Михайло Кириллов позичив у нього на виборчу кампанію мільйон гривень, а зараз не хоче повертати й усіляко уникає з ним зустрічі. Крім цього Олександр Ільницький заявив, що ці гроші мали йому повернути за рахунок бюджету. Оскільки публікація викликала чималий резонанс і є суспільно важливою, але після її прочитання виникає більше запитань, ніж читач отримує відповідей, ми вирішили більш детально розібратися у цій ситуації.

Хто такий Олександр Ільницький і що він розповів журналісту takeinfo.net

Як же без героя? Тільки ось де і як було знайти таємничого бізнесмена, який, до слова, має кепську репутацію? Як вдалося з’ясувати з власних джерел, цей чоловік обвинувачувався в шахрайстві за частиною першою статті 190. Олександр Ільницький кілька років назад в незаконний спосіб заволодів коштами жінки, про що вона й повідомила правоохоронців. Крім того, свого часу пана Ільницького зупинили інспектори ДАІ й виявили, що цей бізнесмен роз’їжджає містом на автомобілі, який знаходиться під арештом.  І це лише те, що нам вдалося з’ясувати і що можна перевірити і підтвердити офіційно. Та все ж, дотримуючись журналістських стандартів, ми почали шукати контакту з паном Ільницьким.

Спершу звернулися до колеги, який опублікував інтерв’ю. Вірили, що він допоможе й дасть контакти пана Ільницького. Але не так склалося, як гадалося: пана Олександра бережуть як зіницю ока і роблять це в тому числі й ті, хто називає себе журналістом. До вашої уваги розмова з Владом Ісаєвим.

(Влад Ісаєв згодом перетедлефонував і повідомив, що залишив контактний номер телефона журналіста Олександру Ільницькому, тобто Олександр Ільницький без проблем міг самотужки зателефонувати)

Нас це не зупинило. Все ж вдалося вийти на зв`язок з Олександром Ільницьким. Він був здивованим, збентеженим і не готовим до зустрічі з журналістом. Ми спробували поговорити з ним по телефону, і ось що з цього вийшло:

 - Доброго дня. Мене звати Михайло Чубай. Я журналіст. Телефоную з такого приводу, ви дали інтерв’ю, і я хочу з цього приводу взяти у вас коментарі.

- Мені не зовсім зручно зараз говорити.

- Та це займе декілька хвилин. Для Влада Ісаєва ви знайшли час на ціле інтерв’ю. А тут декілька хвилинок. Скажіть, будь ласка, коли ви розповіли історію про Кириллова, коли він з Файфурою взяв у вас гроші, і про будівництво котельні, то скажіть, чи були вже готові матеріали, які підтверджують той факт, що там мала будуватися котельня?

- Фактів в мене хватає. І в телефонному режимі не готовий спілкуватися. Якщо хочете, можемо зустрітися і обговорити.

- Де ми можемо зустрітися?

- Сьогодні не вийде. Я не в Рівному.

- То давайте ви нам зараз коротко розповісте, щоб нам було з чим працювати, а потім ми з вами домовимося про зустріч, і тоді вже більш детально розповісте про факти. Просто зараз ми збираємо інформацію і від Кириллова, і від Файфури, і з того, що на «Прес-центрі» надруковано. Збираємо для орієнтування. А вже потім, коли вам буде зручно, зустрінемося і ви більш детально розкажете.

- Слухайте, давайте все при зустрічі обговоримо, ще раз кажу.

- Коли ми можемо про зустріч домовитися?

- Давайте завтра, в другій половині дня зідзвонимося і домовимося на понеділок.

- Це дуже довго. Новина «гаряча».

- Ну а що я можу зробити…

- Ви можете по телефону дати відповідь на 3-4 питання - і все.

- Не можу.

- Чому не можете?

- Бо не хочу (сміється).

- Ну це ж не відповідь…

- Дивіться, ви мені дзвоните, я не знаю, хто ви…

- Я представився. Мене звати М.Ч., я журналіст…

- Ну я вам теж представився. І на яких підставах я маю вам щось «давати»?

- Все дуже просто… Ви стали фігурантом скандалу. Це суспільно важлива інформація. Ви стверджуєте, що колишні держслужбовці займалися корупційними схемами. Тепер журналісти, не тільки я, мають повне право…

- Да, я так стверджую, бо маю чіткі факти, якими готовий це підтвердити..

- Ну так, будь ласка, в телефонноум режимі розкажіть…Кому і за яких обставин ви передавали кошти? Бо в інтерв’ю «Прес-центру» такої інформації немає. Ви ж можете дати відповідь на це запитання по телефону?

- Михайлу особисто.

- Якби ми сьогодні зустрілися, то було б шикарно, бо час…

- Я вам все докажу, приїжджайте в Одесу, і ми з вами зустрінемося. Через годину я готовий з вами зустрітися. Я в Одесі. Що я можу зробити?

- А що нам заважає в телефонному режимі поспілкуватися?

- Бо ви мені подзвонили, а я на нараді знаходжуся, тут обговорюють все без мене... І вже говорю з вами 3 хв.42 сек.

- То ви б за цей час вже могли дати відповідь на ці запитання, які я вам поставив.

- Я вам чітко озвучив свою позицію.

- То давайте я вам зателефоную після того, як завершеться ваша нарада.

- Добре.

- Через скільки це буде?

- Після четвертої години.

- Добре, зателефоную після четвертої. Дякую.

- Дякую. 

Після цього були дзвінки й після 16.00, і після 17.00, і наступного дня, але пан Олександр до спілкування виявився неготовим. Зазвичай так буває, коли людині немає чого розповісти. Зрештою, він і сам не зателефонував, а по ідеї, мав би, якщо те, що він говорив в інтерв’ю Владу Ісаєву, правда.

Кириллов розповів Ільницькому, де його можна знайти

На запитання, чи знайомий пан Кириллов з Олександром Ільницьким, він відповів, що так, однак озвучив іншу версію знайомства:

- Мене з ним познайомив Андрій Карауш, директор «Рівнеоблводоканалу». Привів, представив як близького друга та бізнесмена, який хоче взяти підприємство в концесію. Я, звісно, відмовив, бо це б означало, що реалізується план Фірташа. Якщо хто забув, то нагадаю, що цей олігарх хотів відібрати «Рівнеоблводоканал» за борги, які підприємство накопичило за очистку стоків перед його «Азотом». Однак тоді на заваді стала Революція Гідності. Розумієте, це підприємство-монополіст, і як тільки воно потрапить в приватні руки, відразу ж тарифи для населення зростуть в кілька разів. У нас розмова не заладилася, і на цьому й все завершилося. Потім через Богдана Файфуру до мене потрапляла інформація про те, що цей чоловік виявив бажання зробити твердопаливну котельню на території «Рівнеоблводоканалу». Знову ж таки, без ініціативи Андрія Карауша це було б неможливим. Можливо, я з ним і мав десь якусь повторну розмову вже з цього приводу, але навіть я в цьому сумніваюся. Зрозумійте правильно, коли я був головою облради, я щоденно проводив зустрічі з десятками найрізноманітніших людей, і я не робот, щоб всіх їх запам’ятати, тим паче відновити в пам’яті тему розмови. Єдине, на що можу відповісти ствердно, грошей на вибори я ні в кого не позичав, не вимагав і не просив. Це мені не потрібно, я активно працював з людьми в себе на окрузі й мені не потрібні були мільйони, щоб перемогти, це засвідчив і мій результат. Мене на окрузі в кожній хаті знають. Крім того, я ще до того, як став головою облради, офіційно декларував мільйони гривень чистого прибутку від ведення підприємницької діяльності. Я - заможна людина, це я ще можу йому позичити і тим, хто за ним стоїть, щоб талановитих «чорних» піарників найняли, бо коли я читаю, що від когось переховуюся, то від сміху вмираю. Людина, яка хотіла б мене знайти, знайшла б. І на сесії облради, і на засіданні економічної комісії, і в спортзалі, і вдома. Я так розумію, що це мені інформаційна помста за те, що я виступав проти призначення Андрія Карауша на посаду директора «Рівнеоблводоканалу», який, до слова, почав виганяти з підприємства всіх неугодних людей, в тому числі й свого заступника Ігора Котульського. А виганяє тому, що той спробував свої сили на посаду директора й був його конкурентом. Крім того, цим наклепом намагаються завдати удару по мені, щоб позбавити мене головування в одній з ключових комісій облради, через яку чинна влада не може проводити свої сумнівні операції. З першого разу не вийшло, намагаються зробити з другого. Вони цирк з обласної ради влаштували, пакунки під столом прямо на сесії передають. Уявляєте, які афери вони б провертали, якби економічна комісія була під їхнім контролем? Дискредитують мене заради одного — отримати контроль над комісією, щоб рішунькати свої темні питання без перепон з мого боку, - так прокоментував закиди у свій бік Михайло Кириллов.

 Що каже Файфура

- Ільницького зі мною, коли я був головою будівельної комісії, познайомив пан Карауш. Темою розмови була можливість побудови і сприяння в будівництві котельні на альтернативних видах палива на території водоканалу. На що я сказав, що я цілком підтримую всі такі прагнення і буду максимально в цьому питанні сприяти, і на даний момент проект пройшов експертизу і ніяких, будемо говорити, перешкод для будівництво цієї котельні немає. Стояло питання, яким чином забезпечити скид гарячої води, скид теплоносія в систему загальну. На що була дана відповідь: у випадку якщо міські мережі відмовляться приймати теплову енергію, а теплова енергія буде на 30% дешевша, то я буду особисто лобіювати питання про виділення коштів на прокладання нової теплотраси. Станом два роки назад це було орієнтовно два мільйони гривень. Для того, щоби траса пройшла по вулиці 16 Липня і забрала обласні комунальні заклади і державні установи, які знаходяться в цьому районі. А те, що було опубліковано, - бруд, це образи і помста окремих людей. Бо свого часу пан Олександр просив підтримати Карауша на посаду директора водоканалу, а наша фракція «Конкретних справ» відмовилася це робити по причині того, що вважали: він недостойна кандидатура, - повідомив депутат облради Богдан Файфура, якого Олександр Ільницький теж звинуватив у недобросовісності.

Роль директора «Рівнеоблводоканалу» Андрія Карауша

- Андрій Петрович, доброго дня! Це вас Михайло Чубай турбує. Телефоную до вас як журналіст, видання TakeInfo.net. В мене є до вас кілька питань з приводу публікації на «Прес-центрі» по Кириллову і по Ільницькому і …. Яке вони мають відношення до «Рівнеоблводоканалу», там було заявлено про котельню, яку нібито мали будувати на вашій території. Хотів би почути з цього приводу деяку інформацію.

- Ну, на жаль, я не читав інформацію на «Прес-центрі». Не знаходжусь зараз в місті Рівне. По приїзду готовий надати коментарі, якщо буде потреба.

- Розумієте, Андрій Петрович, ситуація наступна, мова про котельню, яку він говорив, на території «Рівнеоблводоканалу»…

- Я вам кажу, я не читав публікацію.

- Добре, я зрозумів. Тоді по-іншому запитаю. У вас мали будувати котельню на території «Рівнеоблводоканалу»? Для цього не потрібно читати.

- Почекайте, в нас був погоджений на економічно–будівельній комісії проект будівництва котельні на території водоканалу.

- Так, поки що на стані документів, ніхто там нічого не будував.

- Ні, ніхто нічого не робив, це було погодження комісії.

- А скажіть, вам таке ім’я і прізвище як Олександр Ільницький відоме?

- Да, я знаю таку людину.

- А на скільки близько ви його знаєте?

- Достатньо близько.

- Тобто у вас якісь дружні, родинні стосунки?

- Ну, я знаю, хто це такий, ніяких зав’язків.

- Тобто ніяких дружніх, родинних стосунків ви з ним не підтримуєте?

- Ні, родинних стосунків я з ним не підтримую.

- А дружні?

- Я зможу дати коментарі по приїзду.

- Ну, це буквально скажіть, ви підтримуєте з ним дружні стосунки або не підтримуєте?

- Я свою позицію сказав, вибач, я більше не можу говорить.

- Я вас почув. Добре.

Цікавим є те, що Андрій Карауш з незрозумілих мотивів відмовився повідомити широкому загалу про те, що у нього дійсно близькі, а можливо, й родинні стосунки з Олександром Ільницьким. Бо, як нам вдалося з’ясувати, зв`язок між ними насправді тісний. Вони не просто знайомі, а святкують з сім’ями новорічні свята, що підтверджують спільні фото, які нам вдалося знайти на сторінці Андрія Каруша в соціальній мережі «Фейсбук».

А ще подейкують, що вони - сусіди й ведуть спільний бізнес. Щодо останнього, то з цим у директора «Рівнеоблводоканалу» все добре. Свого часу видання «Рівне вечірнє» надрукувало матеріал під заголовком «Звідки у директора «Рівнеоблводоканалу» елітної нерухомості на мільйони?». В матеріалі, зокрема, й згадали про те, як за чотири роки перебування у Рівному Андрій Карауш розбагатів.

«За кілька років проживання в Рівному пан Карауш та його дружина стали власниками елітної нерухомості та завели прибутковий бізнес. І це, як то мовиться, на одну лише зарплату! Точніше, на дві зарплати, бо після того, як пан Карауш очолив підприємство, спеціально для його дружини була створена посада керівника сектору зовнішніх зв`язків підприємства, де вона працювала до виходу в декрет. Як виявляється, зарплати директора та керівника сектору достатньо, щоб за 4 роки стати власниками двох квартир в новобудовах, одна з яких є дворівневою, а також комерційного приміщення в серці елітного мікрорайону «Щасливе». Крім того, розпочати аптечний бізнес, на відкриття якого, за скромними підрахунками фармацевтів, потрібно щонайменше 40-50 тис. у.о., що в гривневому еквіваленті становить близько мільйона гривень. Йдеться про аптеку PANAKEIA PHARMA, яка зареєстрована на дружину пана Карауша. Плюсуємо до цього дворівневу квартиру в новобудові за адресою Клима Савури, 14а та квартиру, в якій нині проживає подружжя Караушів, доки на Клима Савури роблять ремонт (це інша новобудова — на вулиці Тихій у центрі міста). Плюс квадратів 50 в елітному мікрорайоні, де розташована аптека дружини — і ми отримуємо суму, яку з легкістю та чесно може заробити працьовитий директор комунального підприємства. Сумарна ринкова вартість всієї нерухомості становить щонайменше 150 тисяч доларів США, що в гривневому еквіваленті становить близько 4 000 000 грн! І це при офіційній зарплаті директора близько 12 000 гривень на місяць. За чотири роки, за умов, що, крім зарплати, виплачувалися премії та за ці гроші Андрій Карауш навіть хліба не купував, все, що він міг би закумулювати, — це близько 800 тисяч гривень! І це лише те, про що відомо широкому загалу, те, що сім`я Караушів ніколи ні від кого не приховувала», - писало «Рівне вечірнє».

Думка юриста

- Зі змісту статті опублікованої у виданні "Прес-центр" можна стверджувати, що пан Ільницький в своєму інтер`ю вказує на дії, що містять ознаки злочину (кримінального правопорушення). Згідно з чинним законодавством України, розслідування злочинів здійснюють правоохоронні органи. Однак, замість того, щоб повідомити про дані факти (потенційні злочини), пан Ільницький дає про них інтерв`ю. В той час як неповідомлення про злочин є караним діянням і, по суті, є приховуванням злочину, - зазначив юрист Михайло Гордійчук.

 

Михайло Чубай

 

Кількість переглядів: 4495