Громадське здоров’я — наше майбутнє
20.02, 15:24

Створення єдиної системи громадського здоров’я – зобов’язання України перед ЄС. Країна пішла шляхом реформування галузі за кращими європейськими зразками. Громадське здоров’я – основа профілактичної медицини, яка має сприяти досягненню європейських стандартів якості життя та благополуччя населення. Радянська система охорони здоров’я в Україні збереглася майже у незмінному стані. Успадкована з радянського періоду комплексна модель Семашка, за якої вся сфера охорони здоров’я належала до державної власності та фінансувалася державою, була спрямована на утримання лікарень, характеризувалася фрагментарним управлінням, зосередженим переважно на лікуванні нетяжких гострих станів та фактичною відсутністю профілактики. Система практично ігнорувала потреби здорового населення, що не давало змоги стримувати та системно впливати на підвищення рівня неінфекційних захворювань. За роки незалежності поодинокі заходи щодо реформування системи охорони здоров’я тільки поглибили кризу профілактичної медицини. Наразі в Україні втілюється ряд заходів, на меті яких все ж здійснити такі необхідні перетворення. Детальніше про це розповідає Олена Гандзюк, ініціатор створення Центру громадського здоров’я у Рівному.

rfr_logo 3

Громадське здоров’я є досить широким поняттям, та все ж, у ньому закладено певні меседжі, розкажіть детальніше

Якщо коротко, то наша система охорони здоров’я спрямована на пацієнта, хворого. Громадське здоров’я має мету попередження захворювання і акцент тут робиться не на одній людині, а на громаді. Це якщо просто. Іншими словами, громадське здоров’я – це система комплексних заходів, які здійснюють державні та неурядові організації та інституції, які спрямовані на зміцнення, покращення здоров’я населення. Продовження середньої тривалості якісного життя. У нас більшість людей звикли, що відповідальність за їхнє здоров’я повинна нести держава. Регулярний профогляд, вчасне виявлення хвороб на ранніх стадіях – усе це значно зменшуватиме витрати людей на лікування. Ринкові механізми в медицині привчатимуть цінувати власне здоров’я. Саме тому якісна профілактика захворювань є одним із компонентів громадського здоров’я.

Є цілий європейський план дій, який визначає функції центрів громадського здоров’я, чим вони будуть займатися?

Я розпочну з історії. Є перелік серйозних проблем, які спонукали до створення і розвитку громадського здоров’я в нашій країні й потребу це включити в угоду з ЄС. Існуюча система нівелює здорове населення. Ми звикли працювати з поняттям епідеміологія офіційних захворювань, але ігнорується поняття неінфекційних захворювань, від яких помирає 86 відсотків людей. У нас надзвичайно висока смертність від серцево-судинних захворювань, онкології, травматології, цукрового діабету, тощо. І третє, наші інформаційні системи застарілі відносно збору, й аналізу тих даних, якими доводиться оперувати.

Європейці бояться щоб Україна не була джерелом хвороб для усієї Європи?

Коли йде мова про джерело захворювань, це апріорі мова про інфекційні хвороби. Бо серцево-судинний пацієнт не несе загрози Європі. А пацієнт з відкритою формою туберкульозу, може становити потенційну небезпеку, бо завтра він може перетнути кордон й бути в будь якій з країн ЄС . Йде мова про інфекційну патологію. Нас просять – налагодьте профілактику! І хоча профілактика була завжди, але ми звикли, що вона не діє. Що таке дієва профілактика? Це коли людина послухала, побачила, прочитала і повірила в те, що це треба зробити. Що стосується інфекційних хвороб то про це можна говорити довго. Але вона має бути такою, щоб молода людина прагнула прожити довге і якісне життя, бути здоровим. Ми це чули, це звучить банально, але в це треба вірити і ми повинні працювати з населенням, щоб це стало нормою, популярною та пріоритетною нормою в житті кожного українця. Щоб це стало предметом особистого престижу. Виховувати у людей особисту мотивацію бути здоровими.

У вас є ідеї як це реалізувати на практиці, як забезпечити дієву профілактику?

Розуміння сучасної профілактики ми маємо. Цей досвід ми отримали працюючи з таким напрямком як ВІЛ/СНІД. Ми навчилися працювати сучасними методами, які використовують в країнах ЄС та США, на цьому наполягали наші донори. Ці всі інструменти можна й потрібно використовувати й у інших напрямках, які стосуються профілактики. Тобто потужна профілактична робота, сучасна статистика в режимі реального часу, вагомі напрацювання в роботі з міжнародними донорськими структурами — все це у нас уже є. І ці досягнення можна інтегрувати в більш широкий контекст, тобто поширити й на інші напрямки медицини, а не тільки на профілактику і боротьбу зі СНІДом.

 

Кількість переглядів: 143