Генерал поліції Сергій Князєв про роботу і життя
05.09, 09:52

Дві доби мастила собі мозок: як ото так написати, щоб і людям цікаво, і мені не соромно. Немає кого вражати аналітикою, та й не до місця це, коли розмова набуває неофіційного характеру. Головна мета – побачити людину, почути чим вона живе, як мислить і чого прагне.

Знайомство з Сергієм Князевим розпочалося із моєї присутності на круглому столі щодо організації вивчення рівня довіри громадян до поліції Рівненщини. За ініціативи очільника ГУНП та за участі науковців у вересні в області планується проведення соціологічного опитування громадян про діяльність поліції Рівненщини. На думку Сергія Князєва, щоб зрозуміти якість і швидкість реформ, потрібно знати, які виникають проблеми у взаємодії громадян і поліції, а також оцінити зміни у роботі правоохоронних органів на місцях, що відбулися впродовж останнього часу. Послухавши основні організаційні моменти щодо опитування громадян, схотілося дізнатися чому такий однобічний підхід, адже на те як реагуватиме суспільство на правоохоронні органи у значній мірі впливає відношення самих правоохоронців до своєї роботи і до громадян, хто б вони не були: потерпілі, підозрювані у скоєнні злочину чи просто перехожі, котрі, якщо вчасно не втечуть, то мають потенціал стати понятими. Тим більше, що напередодні були проштудійовані результати всеукраїнського опитування правоохоронців, що відбулося у 2015 році та проведені диспути з дільничними та слідчими в межах дисципліни «Взаємодія правоохоронних органів і суспільства». У відповідь на своє питання отримала запрошення від Сергія Князєва на більш детальну розмову за горнятком кави…


Монолог на чотирьох:

Дійові особи:

ВІН – Сергій Князєв, начальник Головного управління Національної поліції в Рівненській області, генерал третього рангу поліції.

Я – авторка.

Інна Березовська – начальник тренінгового центру Національної поліції в Рівненській області

Годинник – годинник з боєм у кабінеті Сергія Князєва.

Годинник: Бом!

 Я: Ось я така прийшла до Вас…

ВІН: Я пам’ятаю хто Ви…(піднімає слухавку і просить принести каву).

Я: Хочу знати…., хочу розказати…Ви знаєте, що…

ВІН: Знаю. Давайте по порядку.

Ось Ви говорите про патрульних, дільничних і їх роботу у Рівненській області. Так, спочатку між ними було присутнє деяке напруження у відносинах. Патрульні, такі собі, «селфіки»: гарні, ввічливі, але не досвідчені. І дільничні: чоловіки із значним стажем роботи у правоохоронних органах, що все знають, уміють, але мають зовсім інший підхід у спілкуванні з громадянами. У перших все відразу – форма, машини, зарплата, любов суспільства. Патрульні поліцейські сприймаються дуже позитивно – Рівне одне з небагатьох міст, де патрульних не побили. І якщо раніше був присутній скептицизм, то тепер кличуть нових поліцейських у райони, бо вони навіть своєю присутністю зменшують кількість правопорушень. А дільничних скоротили і навалили нової роботи без гідної компенсації.

Все це в минулому. Наразі дільничним за рахунок перерозподілу фонду оплати праці з серпня 2016 року піднято заробітну плату до 6 тис грн., частково вже надано форму нового зразка, планується забезпечити технічно. Для налагодження взаємодії із патрульними поліцейськими проводяться спільні чергування: дільничних з сільської місцевості і працівників у складі ГРПП – з патрульними, щоб вчилися ввічливого спілкування з людьми, патрульних – з дільничними, щоб набиралися досвіду роботи у сільській місцевості. А у цілому – щоб знаходили спільну мову один з одним і між структурними підрозділами.

Хоча, слід зазначити, що не всі проблеми ще вирішені, навіть навпаки виникають нові. Наприклад, створення ГРПП просто вбило інститут дільничних. ГРПП діють лише у декількох областях. У більшості, у тому числі і в Рівненській, утворення таких груп знаходиться на початковій стадії. До змін дільничні реєстрували і розглядали справи протягом 30 діб, то тепер у селах ці функції здійснюють ГРПП і повинні протягом доби розглянути заяву. У місті реєструють події поліцейські, а розглядають дільничні. При цьому якщо раніше було на Рівне 80 дільничних, то тепер 200 патрульних реєструють події, а розглядає 30 дільничних. У результаті щомісяця ми маємо до 2-3 тис. справ.

 Поривається з місця, шукає документи і демонструє цифри. Мені (авт.) у руки жоден документ не дається. А ті, що кладуться на стіл, автоматично перевертаються текстом донизу.

 Ще однією проблемою, яка, гадаємо, буде вирішена найближчим часом – нестача кадрів: і патрульних, і дільничних. Навряд чи молодь з вищою юридичною освітою мріяла все життя бути патрульними, тому вона буде рухатися на вищі ланки кар’єри – ставати слідчими, оперативниками, а їх місця треба буде заповнювати новим контингентом.

 

Годинник: Бом! Бом! Бом! Бом! Бом!

 

ВІН: Коли я приїхав на Рівненщину, першим завданням було змінити керівний склад, але зробити це так, щоб уникнути соціального вибуху в правоохоронних органах області.

У нас є розроблена науковцями методика моніторингу стану колективу, яку мало хто використовує із керівників. Для мене ж – це чудова можливість познайомитися, якщо не з кожним окремо працівником, то хоча б з чим і ким я зіткнуся у подальшому. Тому розпочав свою роботу я із соціологічного опитування всіх правоохоронців Рівненської області. Респонденти були ідентифіковані за віком, за стажем роботи. Вони давали відповідь на питання про задоволеність роботою, про матеріальне забезпечення, про умови праці, про взаємодію з колегами і керівництвом. Мене втішило, що, наприклад, у м. Дубно 78% опитаних готові допомогти своїм колегам. Тобто на той час існував колектив з яким можна було працювати і до перемоги дійти. Основною метою цього анкетування для мене особисто було виявлення осіб, котрі могли б стати моїми заступниками. Кожен керівник був персонально оцінений. Ось начальник Дубенського відділу поліції, наприклад, набрав більше 60% позитивних оцінок від своїх колег. Це не абияк зацікавило мене і я почав ретельніше придивлятися до нього. У результаті вивчення здібностей та можливості адекватно виконувати функції керівника одного із самих складних структурних підрозділів був виокремлений Волков Сергій – кандидат, а в подальшому начальник кримінальної поліції.

Збір інформації про кандидатів на посади заступників здійснювався особисто і у режимі суворої секретності. Були враховані всі позитивні і негативні відгуки не лише від колег, але й від представників районних адміністрацій, обласних очільників, депутатів, бізнесменів. Всі мої теперішні заступники є невипадковими людьми у поліції, вони були кращими на своїх посадах. Це єдине, що стало причиною їх призначення, яке відбулося майже миттєво.

 Годинник: Бом!

 ВІН: Організація перепризначень відбулася протягом одного дня без будь-яких перемовин з кандидатами та попередниками. Більше того, таке призначення стало шоком для Рівненських можновладців, які мали своє бачення щодо осіб, котрі мали б зайняти ключові позиції в ГУНП в Рівненській області. Уявіть собі як до мене ходили, гроші носили. Ну, стільки скільки коштує Ваша квартира, приміром…

 Розповідь про будні поліції час від часу перебивалася звітом підлеглих про хід затримання озброєних злочинців. Водночас, за своєю професійною звичкою, Сергій Князєв вивчав співбесідників: він спостерігав за реакцією на фрази, події, особи. Навіть за тим п’ємо ми каву чи ні.

…миттєвість призначення стала сюрпризом для київських «кураторів» Рівненщини, за бортом виявилися й представники тіньової економіки, бандити одним словом. Хоча бандитами і злодіями Сергій Князєв називає багатьох, у тому числі й нині діючих депутатів місцевої ради.

 Годинник: Бом! Бом! Бом! Бом! Бом! Бом!

 Я: Яке враження у Вас від міста?

ВІН: Крадуть, як і кругом.

Мені дивно було спершу. На Закарпатті рання весна і швидко теплішає, хоча у Рівному довше літо і пізніша осінь. Коли на Закарпатті вже жовтіє листя, в Рівному ще можна придбати чорницю, суницю і передати її з потягом дітям.

Для мене знайомство з містом почалося з брами, що на Луцькому кільці і краєзнавчого музею. Ви ж знаєте, що брама викладена з базальту з Костопільських урочищ. Цікаво, що бруківкою з Костопільського базальту вимощено майдани в Парижі, Брюселі, Берліні, Відні, Москві. Ото спитай у європейців, що топчуть такі дороги, чи хотіли б вони відвідати місця, звідки видобувають цей камінь. Гадаю, ті із задоволенням приїхали б до Вас. Базальт взагалі дивовижний камінь. Чому на Рівненщині не проводиться вивчення цього геологічного феномену?

Здивувало, що у краєзнавчому музеї так мало експозиції про зародження і діяльність націоналістичного руху, про події, що мали місце на території краю. Змушений був підняти поліцейські архіви, де зберігаються оригінальні документи про справу Тараса Бульби-Боровця, зробити якісне їх сканування та передати до музею. Окрім того, наголосив музейному керівництву про необхідність висвітлення актуальної на сьогодні інформації про Волинську різанину, адже, як знаємо, недавно Польський сейм затвердив резолюцію, якою встановив 11 липня Національним днем пам`яті жертв геноциду, вчиненого проти громадян II Речі Посполитої в період Другої світової війни. Але в цій трагедії загинуло чимало українців.


Коментар старшого наукового співробітника Рівненського обласного краєзнавчого музею Данілічевої Валентини:

«Так, дійсно, цей період історії України мало відображено в нашому музеї через брак площ і коштів для оновлення експозиції. Звісно, музей має більше матеріалів, але вони знаходяться в архівах. Однак наші історики прикладають чимало зусиль для дослідження суперечливих сторінок історії України. Адже всі події того часу мають неабиякий вплив на сьогодення. Мрія кожного історика спершу, ніж допустити політиків до влади, посадити їх за вивчення історичних фактів, аби в подальшому не наступати на ті ж граблі.

Великий плюс Сергію Князєву, що він зацікавився історією нашого краю. Особлива подяка за переданий документ. Архіви МВС є одними із найповнішими і мало дослідженими на сьогодні. І було б дуже добре, аби туди допустили істориків для їх опрацювання.»

Позитивним є те, що в місті виставлені ковані фігури. Це зробило особливим обличчя міста.


Коментар ініціаторки проекту та директора Арт-галереї ковальства Ніни Кроки:

«Дякую Сергію Князєву за інтерес до наших робіт. Я дуже люблю своє місто. Я багато їздила по світу і, відвідуючи різні ковальські фестивалі, плекала мрію про те, що в рідному місті теж колись можна буде повторити щось подібне. І ось вже п’ятий рік поспіль у Рівному проходить фестиваль ковальського мистецтва «Металеве серце України». Після кожного такого заходу з’являються на рівненській «Лебединці» дивовижні ковані скульптури».

 

Я: Як Ви вбачаєте своє майбутнє?

ВІН: Я подам у відставку, коли закінчиться війна. Що буду робити ще не вирішив.

 

Слід зазначити, що культурні дослідження є неабиякою пристрастю пана Сергія. Його кумир Миколаш Мушинка словацький фольклорист та українознавець, мистецтвознавець, літературознавець, бібліограф русинського (українського) походження. За протест проти введення військ Варшавського договору в Чехословаччину зазнав переслідувань, був відлучений від наукового і літературного життя. За спілкування з дисидентами звільнений та змушений працювати пастухом та кочегаром 18 років, однак не зламався й надалі дотримувався власних поглядів. У 1990 р. був реабілітований та повернувся в Пряшівський університет.


На Закарпатті портрет Миколаша Мушинки висів у кабінеті Сергія Князєва поруч із портретами Президента та міністра МВС України.

 

А наразі робота триває, зроблено чимало. Вже сьогодні я можу сказати, що область у надійних руках. Посада начальника – це крісло, хто у ньому сидить не так вже й важливо. Важливо, яка команда працює і як вона працює. Сьогодні я можу із впевненістю сказати, що у ГУНП в Рівненській області підібрана така команда. Звісно, є безліч проблем, які ще належить вирішувати, але це вже робочі моменти.

 

Сергій Князєв глянув на нас з Інною Березовською, що мов зачаровані слухали, не в силах відірватися від того круговороту думок, подій, історичних фактів, наукових і психологічних методик формування кадрового контингенту, організаційних планів і питань, що все разом і по окремості дало нам цілісне уявлення про людину з неординарним мисленням, з почуттям власної гідності, емоційної і, разом з тим, послідовної, з особистими думками і баченням як воно має бути і чого нам не вистачає, щоб гордитися собою і своїм краєм.

Добродушно посміхнувся і сказав: «До побачення».

«Бом!», – відповів Годинник.

Оксана Граніт

 

 

 

 

 

Кількість переглядів: 2290