Не так важливо яким «членом» стане Україна, як те, що отримають від цього люди
09.09, 12:37

Протягом останнього часу ТОП-темою у вітчизняних ЗМІ та Інтернеті лишається питання членом якого об’єднання стане Україна: «асоційованим членом» ЄС чи членом Митного Союзу. Періодично з’являються повідомлення, що одні політики підтримують інтеграцію в європейське співтовариство, а інші – в митний союз із Росією. А що ж прості люди…

Ця публікація – не фахова аналітика, а лише мої (як звичайного громадянина) роздуми щодо того, членство в якому з об’єднань принесе більше користі простим українцям. Отже…

На мій погляд, наразі для того, щоб сформувати свою справді обґрунтовану позицію «куди вступати» багатьом думаючим людям не вистачає інформації.

Ні, ні!! Про те, що в ЄС «високі стандарти життя», «повага до прав людини», а в Митному Союзі «дешевий газ» і «вільні ринки»… – ці слова всі вже чули і не один раз. Але ж це лише слова. В нашій країні, де політики щоразу обіцяють «золоті гори», всі давно відвикли вірити тому, що вони кажуть. Адже обіцяють… обіцяють, а потім виходить «як завжди».

Також загальновідомо, що на рівні законів зовнішньополітичний курс України зорієнтований на інтеграцію з ЄС. Але це лише закони… і їх (при потребі) завжди можуть змінити в угоду тій чи іншій кон’юнктурі.

Однак насправді мені (і думаю, що я такий не один) в проголошеному зовнішньому курсі не вистачає конкретики… так би мовити «вимірюваних показників». Візьмемо для прикладу принцип написання проектів (тут звернуся до власного досвіду)…

Коли я пишу певний проект (наприклад, проект передбачає певні просвітницькі заходи, моніторинг або щось інше… Для тих хто не знає: такі проекти пишуть громадські організації та подають їх на розгляд міжнародним фондам на конкурси, щоб отримати кошти на реалізацію запланованих заходів, виконання яких за задумом авторів дозволить вирішити певні визначені проектом завдання), то в ньому обов’язково вказую ті короткострокові та довгострокові результати, яких буде досягнуто завдяки впровадженню (реалізації) такого проекту в життя. Доречі… в таких проектах обов’язковою їх частиною є інформація про його тривалість (інколи з об’єктивних причин термін реалізації проекту може за погодженням із донорами продовжуватися в часі) і бюджет (в ньому зазначається скільки коштів та на що саме потрібно для виконання завдань проекту і досягнення його мети).

А, що ми насправді знаємо про те, що «виграє», а що «втратить» Україна від підписання угоди про асоціацію з ЄС і не підписання угоди з Митним Союзом або навпаки від приєднання до Митного Союзу та не підписання угоди з ЄС? На моє переконання – НІЧОГО! Чи кажуть нам наші політики, які тягнуть Україну в євроасоціацію чи митний союз, що конкретно прості українці отримають від підписання тієї чи іншої угоди? Переконаний, що ні.

Я от почитав на сайті Служби безпеки України про переваги вступу в асоціацію з ЄС (посилання: http://www.ssu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=81373&cat_id=83539 ) і подумав: як же стане жити добре!. А потім задумався: кому добре? Бабусі, яка отримує мізерну пенсію, колишньому працівнику розпиляного на металобрухт цукрового заводу чи олігархам, яким простіше стане вести бізнес, зорієнтований на ЄС? Чи, у разі приєднання до Митного Союзу, – на Росію?

Справді, «енергетична безпека», «демократія», «права людини», «високі стандарти життя» – це добре. Але… у 90-х XX століття нам «з усіх усюд» твердили, щоб ми позбулися ядерної зброї. Нам обіцяли, що жити стане безпечніше, так як безпеку нам гарантували. І де тепер ті гарантії? Так, є папірці… та папір він все «стерпить».

Особисто мені для того, щоб свідомо і відповідально сказати: я за асоціацію з ЄС чи за угоду з Митним Союзом – бракує повної об’єктивної інформації. Наприклад, політики могли б з допомогою експертів хоча б спробувати спрогнозувати і повідомити нам простим людям, що: наприклад, «сьогодні» у нас (припустимо!) безробітних 2 млн. людей, а із отриманням асоційованого членства в ЄС чи приєднанням до Митного Союзу «завтра» їх стане лише 1 млн. людей, бо решта 1 млн.:

а) отримають роботу на відновлених після розрухи цукрових заводах та підуть працювати до фермерів для обробітку цукрових буряків, стануть до верстатів на відновлених фабриках по випуску тканин і пошиттю натурального власного одягу, а не завезеної синтетики… (було б цікаво знати, де будуть такі заводи, скільки їх буде, на який покупців буде зорієнтована їхня продукція, чи допустять країни-партнери ці товари на свої ринки без мит і інших бар’єрів);

б) поїдуть з України в інші країни ЄС чи до Росії шукати кращу долю (наприклад, доглядати немічних іноземців, збирати полуницю, працювати на будівництві чи «стояти на панелі»).

Аналогічна ситуація і з Митним Союзом. Не ясно, у випадку приєднання газ буде по 50, 100, 200 доларів для України… та й скільки часу триватиме такий «рай» і, які гарантії, що він взагалі буде?! Чи… справді будуть безперешкодно ввозитись українські товари, чи щоразу, коли Україна в зовнішній політиці буде діяти всупереч інтересам північного сусіда, якусь групу вітчизняних товарів «зупинятимуть» на кордоні, заборонятимуть її ввезення і продаж тощо.

Та ніхто не каже про конкретні показники, що і де буде зроблено, щоб жити стало краще простим людям. Бо так простіше… І навіть, якщо всупереч «політиці влади» прості люди стануть краще жити (в незалежності від «членства» в обраному об’єднанні), то політики все одно цей успіх «припишуть» в перелік власних досягнень й будуть ним хизуватися. А що ж… перевірити завдяки кому «так добре» буде неможливо, як і неможливо буде визначити наскільки «членство» виправдало себе. А, якщо буде «погано», то крайнього завжди знайдуть.

Я справді хотів би, щоб:

- наша країна була тією, в якій дійсно дотримуються громадянські свободи і представники влади поважають права людини;

- пенсіонери не стояли біля переходів і не торгували «колготами» від безвиході, бо не вистачає грошей на ліки, а щоб подорожували по світу і жили «в своє задоволення»;

- українська промисловість (легка і важка, високотехнологічна та ін.) працювала і виробляла продукцію, яка б без перешкод продавалася як на власних, так і світових ринках;

- газ для України сусіди продавали не по завищеним, а по виваженим цінам;

- було скасовано ввізні мита та інші збори, які сплачуються при купівлі іномарок, завезених з Німеччини, Франції, Чехії, Росії чи ін. країн;

- наші люди могли без віз та принижень з боку прикордонників і митників їздити в Європу і Росію.

Але… чи «дасть» нам вищевказані переваги будь-яке із членств. Я у цьому не впевнений. Як приклад, у те, що в Україні після підписання асоціації з ЄС настануть «високі стандарти життя» і їх «буття» забезпечить влада … я абсолютно не вірю. Адже… взяти хоча б таке питання як забезпечення верховенства права і захист прав людини. Ви вірите, що після того як буде підписано «угоду про асоціацію» міліціонер із райвідділу, який раніше вибивав покази із затриманих, припинить це робити… чи начальник міської податкової (або ін. органу), який «кришує» нелегальний гральний бізнес… і частиною заробітків періодично ділиться зі своїм керівником – припинить це робити… а може «підконтрольні» олігархам профспілки стануть активно захищати працівників (так як в Німеччині чи Франції)?! Якщо Ви в це вірите, то Ви наївні!

Систему змінюють не «папірці», а люди, ментальність та виховання яких від вступу до ЄС навряд чи не зміниться. З молодим поколінням потрібно працювати, а не ставити в умови, коли часто для влаштування в дитячий садок, на роботу в державні органи, для просування по кар’єрних сходинах або утримання в «теплому» кріслі – потрібно «платити». Бо корупцію, лише підписанням «папірців» і «штампуванням» законів, не подолати. Люди самі повинні починати змінювати країну із себе: не давати хабарів (хоч так простіше), а «боротися» законними методами із порушеннями власних прав. Як відомо «вода камінь точить»… Дасть Бог, через років 10 і щось зміниться.

Таким чином, не так важливо яким «членом» (членом асоціації з ЄС чи Митного Союзу) буде Україна. Головне, щоб цим «членством» були задоволені прості люди. А отримати таке задоволення (не ейфорію, а тривале задоволення) можна лише на основі об’єктивного розуміння того, що ми від нього отримали, а що – втратили. Та поки що простим людям не пояснили: що маємо, що здобуваємо, а що втрачаємо.

Публікації інших авторів на тему асоціації з ЄС можна переглянути за такими посиланнями:

http://www.nrdevelopment.com/benefits_to_citizens_briefing_note_ukr.pdf

http://razumkov.org.ua/upload/Brochure_EU-CU-7-2013.pdf

http://vybor.ua/article/economika/kto-zarabotaet-a-kto-poteryaet-ot-zst-s-es.html

http://visnikdnu.com.ua/2013/03/perevagi-ta-nedoliki-vstupu-ukrayini-do-mitnogo-soyuzu.html

http://gazeta.dt.ua/internal/ukrayina-i-mitniy-soyuz-problemi-integraciyi-_.html

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/business/2012/12/121219_eu_vs_customs_union_az.shtml 

Кількість переглядів: 56482