Хто такі «скаржники» і для чого вони потрібні

Світ не завжди такий, яким його бачить і сприймає та чи інша людина власними очима чи іншими своїми відчуттями. Так, часто те, що одні, сприймаючи по-своєму, вважають «чорним», насправді є «білим» або ж навпаки. Візьмемо, для прикладу, «скаржників».

Хто ж це такі

Словом «скаржник» у міжособистісних розмовах (побуті) чиновники різних державних органів та органів самоврядування характеризують особу, котра постійно чимось (на погляд таких чиновників!) невдоволена й активно використовує власне право скаржитися (пише скарги з певних питань у різні органи).

Дещо про списки скаржників

В окремих органах навіть є списки таких громадян (списки скаржників). Їх складення нічим не передбачено й вони неформалізовані. Дуже часто це викладений у паперовій чи електронній формі список імен осіб, які найчастіше скаржаться до певного органу влади. Але часто це і не списки, а просто прізвища таких осіб (скаржників), які закарбувалися у пам’яті тих чиновників до яких вони зверталися з певними питаннями.

На практиці, такі списки старші колеги зазвичай використовують для того, щоб пояснити своїм молодшим товаришам (новим працівникам), з якими людьми їм під час підготовки відповідей на звернення чи у процесі особистого спілкування слід бути вкрай «уважними» та «обережними». Наприклад, бо «скаржник» запише розмову на диктофон і буде її демонструвати публічно, представникам правоохоронних органів або ж він у відповідь на відверту безглузду відповідь відразу буде скаржитись у «всі інстанції».

Про нелюбов до «скаржників»

Здебільшого чиновники у прямому сенсі не долюблюють «скаржників». І це зрозуміло, адже через них у клерків виникає безліч додаткових турбот. Наприклад, доводиться перечитувати звернення таких невдоволених громадян і готувати на них відповіді (а це ж додаткова робота, яку ніхто не любить!!!), пояснювати керівництву, з яких причин на них такі люди скаржаться чи їх критикують у ЗМІ тощо.

З чим пов’язані конфлікти

Причини можуть бути різні: від особистого несходження характерів того, хто звертається і того до кого звертаються (несприйняття однією особою іншої) до звичайного небажання клерка розібратися і допомогти людині у її ситуації, щодо якої вона звернулася до нього.

Так, часто причиною роздратування з боку посадовця чи громадянина, який до нього звернувся, може бути манера поведінки чи мови (наприклад, надто тихий чи надто гучний голос), жести у процесі спілкування, стиль одягу, запах з рота чи будь-що ін. Але й так само часто причиною роздратування з боку чиновника чи людини, яка до нього звернулася, може бути і те, що клерк не намагається допомогти. Наприклад, тому, що йому вирішення даного питання, з яким до нього звернулася особа, невигідне (таке у нас теж буває!!!).

Дійсно, і люди, які звертаються до органів влади, бувають різні. Є навіть такі, які спеціально провокують клерків та намагаються їх роздратувати. Їх ще називають енергетичними вампірами. Від цього ніхто не застрахований!

Однак… так як посадовець є представником держави чи територіальної громади, то він не повинен зважати на власне несприйняття конкретної людини, а зобов’язаний професійно виконувати свої обов’язки. Хоч на практиці лише мудрі і досвідчені морально стійкі люди здатні в таких ситуаціях, коли їх дратує людина, стримувати власні емоції й всупереч несприйняттю людини допомагати їй. Це професіонали, які не забувають, що, крім того, що вони є людьми, то вони ще й є представники держави (чи громади) і на них покладені певні обов’язки за виконання яких їм виплачується заробітна плата. Остання ж їм сплачується по суті за рахунок платників податків. То ж і такі «скаржники» є роботодавцями сучасних чиновників.

До головного!

«Скаржників» можна сприймати по різному. Так, чиновники їх не сприймають, а інколи й ненавидять. Хоча, буває, що окремі клерки використовують скаржників у своїх цілях. Як приклад, всім відомо, що у контролюючих органів є свої «системи показників». І часто саме завдяки скаржникам чиновники таких органів знаходять підстави і проводять перевірки певних суб’єктів, що дозволяє їм виконувати «плани»… а отже – отримувати премії.

Водночас, громадські активісти (представники громадських організації, благодійних фондів) та політики (представники політичних партій, окремі активні депутати) навпаки, здебільшого, позитивно ставляться до «скаржників». Це тому, що саме завдяки активним громадянам, які не бажають миритися із порушеннями власних прав, правозахисникам, аналітикам недержавних аналітичних центрів, журналістам, політичним діячам тощо вдається виявляти ті проблеми суспільства, котрі заважають людям. Тобто, потребують негайного вирішення. У професійній лексиці їх позначають як «завдання».

Проте, представникам державного сектору (органів влади і місцевого самоврядування) слід вже зрозуміти, що на себе влада (в особі чиновників) ніколи об’єктивно з боку поглянути не зможе. Як приклад, у всьому цивілізованому світі уряди багатьох країн користуються послугами недержавних аналітичних центрів. Саме експерти таких і подібних їм установ і надають свої висновки та рекомендації щодо тих чи інших питань професійним політикам, органам влади чи самоврядування тощо. І саме завдяки подальшому аналізу, вивченню та опрацюванню виявлених проблем відбуваються зміни, котрі поліпшують життя простих людей.

Приклад із минулого

На мою думку, саме завдяки тому, що колись у давнину один «скаржник», який на плечах носив із лісу хмиз, щоб розпалити багаття (наприклад, для приготування їжі), поскаржився самому собі або ж іншому…, згодом він… чи той інший придумав «колесо»…. І саме після цього йому та всім іншим (в т.ч. прийдешнім поколінням) стало легше переміщувати хмиз із лісу до власної оселі. Адже, який віз без коліс?! Така вже природа людей: щось змінюється тоді, коли хтось чимось не задоволений.

Приклад із власного досвіду роботи

В далеких 2006-2007 роках я надавав допомогу клієнту, котрий був незадоволений взаємовідносинами із місцевим ЖЕКом (ЖКП). Він скаржився, що не розуміє, за що сплачує кошти комунальному підприємству, чи надаються послуги за такі кошти у повному обсязі тощо. На той час місцеві органи влади відповідали на його звернення лише формальними «відписками». Коли ж він звернувся по допомогу в приймальню до нашої громадської організації (Рівненське КВУ), то нам із колегами вдалося зрозуміти суть проблеми. А полягала вона в простому: згідно договору між чоловіком і ЖКП до такого договору комунальники чоловіку мали надати додатки, в яких би чітко було вказано структуру тарифів, періодичність та строки виконання робіт. Тобто, скільки копійок із загальної сплачуваної ним в місяць суми коштів за послуги ЖКП йде в рахунок оплати кожного із підвиду послуг (наприклад, скільки за знищення гризунів у підвалі будинку, скільки на придбання матеріалів для поточного ремонту вікон в під’їзді, скільки на оплату праці прибиральниці під’їзду тощо), з якою періодичністю і в які строки в під’їзді має проводити прибирання прибиральниця. Проте таких додатків чоловіку не було надано. Це позбавляло його можливості самостійно контролювати – надається та чи інша послуга чи ні. Тобто чи сплачувані ним кошти використовуються за цільовим призначенням, чи ні. Не вдаватимусь в деталі, а лише розповім результат…

Юристи нашої організації тоді (по цій справі) чоловіку допомогли підготувати позов до суду з вимогами, щоб суд зобов’язав ЖКП надати йому такі додатки до договору, представляли його у суді. І от… там у суді з’ясувалося, що таких додатків не існує, бо вони не затверджені (як того вимагало законодавство!!!) рішенням органу місцевого самоврядування. Після цього були позови до влади, щоб її спонукати затвердити такі документи. Як результат, після тривалих судових суперечок (в т.ч. виграних у суді справ) та звернень від громадської організації до місцевої влади, на рівні м. Рівне було видано у 2009 році розпорядження міського голови №720-р. Звичайно, воно повністю не вирішило проблему в цілому, але все ж врегулювало існуючу на той час прогалину в правовому регулюванні питання доступу споживачів послуг ЖКП до інформації про виконання ними своїх обов’язків. Те, як цим скористалися споживачі – питання зовсім іншого порядку (це питання пасивності людей, яке підлягає окремому аналізу). В той же час у цій ситуації все ж вдалося зробити суттєвий крок по створенню інструмента, який би давав можливість кожному споживачу контролювати надання послуг ЖКП. Хоча на самому початку шляху ніхто із чиновників на місцевому рівні не сприймав такі ідеї відкритості, які відстоював “скаржник” за допомогою Рівненської відділення громадської організації “Комітет виборців України”.

Дійсно, на сьогодні вищезгаданий документ (№720-р) замінено іншим. Але суть ключова («мораль цієї казки») не змінюється: саме завдяки «скаржникам» відбувається прогрес. Оскільки лише завдяки наполегливості та високому внутрішньому відчуттю справедливості у серцях і душах цих людей (“скаржників”), бажанню не миритися із несправедливістю, в кожній країні в різних сферах життя відбуваються позитивні зміни. Головне не боятися робити перший крок! Адже «колесо» не відразу стало «возом», «BMW», чи ін. 

Кількість переглядів: 6388